Мистецька скарбничка вчителя мистецтва Карпюк Олени Василівни

Всеукраїнський конкурс

« Класний керівник року»

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ЖИТТЄВОКОМПЕТЕНТНОЇ ОСОБИСТОСТІ НА ОСНОВІ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ТА НАЦІОНАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

Досвід роботи

класного керівника 6 – А класу

Демидівського навчально-виховного комплексу

«Загальноосвітня школа І –ІІІ ступенів - ліцей»

Карп’юк Олени Василівни

Демидівка

2015

ВСТУП

Виховання дітей це тільки самовдосконалення,

якому ніщо не допомагає стільки, як діти.

Виховання це вплив на серце тих, кого ми виховуємо.

Лев ТОЛСТОЙ.

Виховання – проблема вічна: відколи існує людство, відтоді воно і дбає про наступність і спадкоємність поколінь. На кожному історичному етапі вихователям доводиться розв’язувати проблеми, що мають пряме відношення до сьогодення.

Освіта ХХІ століття - це освіта для людини. Завдання сучасної школи - це виховання компетентної особистості, яка володіє не лише знаннями, професіоналізмом, високими моральними якостями, але й уміє діяти адекватно у відповідальних ситуаціях, застосовувати знання і брати на себе відповідальність за таку діяльність.

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ

Сьогодні як ніколи гостро постає завдання осмислення і пізнання буття, створення нової філософії освіти, відкритої до таємниць життя людини, її прагнень, життєвого досвіду. Сучасна школа повинна готувати випускника, компетентного у всіх сферах життя, свідомого громадянина сучасного суспільства, який повинен мати належний рівень знань, бути адаптованим до будь-яких життєвих ситуацій, знайти своє місце в нашому прекрасному світі. І величезну, неоціненну роль у цьому відведено класному керівникові. Від того як дитина почуває себе у школі, залежить і успішність її освіти. Увійти у самостійне життя дитині складно, тому навчити, спрямувати, допомогти, порадити може класний керівник.

Компетентнісно-зорієнтований підхід-один із нових концептуальних орієнтирів, напрямів розвитку змісту освіти і виховання в Україні та розвинених країнах світу. Відомі міжнародні організації, що нині працюють у сфері освіти, останніми десятиліттями вивчають проблеми, пов'язані з появою компетентнісно зорієнтованої освіти.

Актуальність упровадження в освітню практику компетентнісного підходу зумовлена певними чинниками:

· Стрімким соціальним, технологічним і політичним розвитком світу. Сучасній людині доводиться діяти в складних і невідомих ситуаціях, в умовах конкуренції та конфліктів, суперництва і співробітництва з представниками інших культур тощо.

· Загальна комп’ютеризація. Особливо актуальною компетентнісна освіта стала в ситуації так званого інформаційного вибуху, коли на дитину «звалилася» лавина інформації, яку потрібно аналізувати, інтерпретувати й ухвалювати рішення про її використання.

ХХІ століття - століття новітніх технологій, великих вимог, тому по - старому вчити неможливо. В даний час суспільству необхідно покоління молодих людей, яке буде відчувати себе адекватно в новому суспільстві, знайде своє місце в житті. Щоб ефективно освоїти життєві і соціальні ролі, випускник української школи повинен мати певні якості, уміння:

û бути гнучким, мобільним, конкурентоздатним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці;

û критично мислити;

û використовувати знання як інструмент для розв'язання життєвих проблем;

û генерувати готові ідеї, приймати нестандартні рішення і нести за них відповідальність;

û володіти комунікативною культурою, уміти працювати в команді;

û уміти запобігати та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

û цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації у професійному й особистому плані, так і в інтересах суспільства держави;

û уміти здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення;

û бережливо ставитися до свого здоров'я і здоров'я інших як найвищої цінності;

û бути здатним до вибору чисельних альтернатив, які пропонує сучасне життя.

Саме тому сучаснаосвітаповинна організувати навчальний процес з точки зору компетентнісного підходу.Зміна освітньої парадигми є теоретично і практично визнаною суттю модернізації сучасного виховання. Йдеться про компетентнісний підхід, суть якого полягає у вивченні та аналізі потреб школярів та суспільства в цілому; у виробленні результативних методів, технологій для досягнення головної мети – формування життєво компетентної особистості.

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

Проблема розвитку творчої життєво компетентної особистості хвилювала вчених-педагогів в усі часи. І зараз, на сучасному етапі, вона є, як ніколи, актуальною, можна сказати ключовою. вдослідженнях вітчизняних і зарубіжних вчених минулого і сьогодення. Проблему особистісно орієнтовного підходів вивчали (Б.Братусь, О. Киричук, С.Подмазін, С.Смирнов та ін.), компетентнісного (Л.Ващенко, О.Савченко, А. Хуторський та ін.), діяльнісного (І.Бех, С. Рубінштейн та ін.).

Сутність та характерні риси виховної системи як об’єкту управління розглядають І. Бех, Л. Новикова, В. Сластьонін, Г.Сорока та ін.

Проблемі моніторингу присвятили свої дослідження учені: Н. Крупеніна, Т. Лукіна, О. Касьянова Г. Єльнікова.

Названі автори сходятьсядо одного висновку: виховання дитини повинно бути спрямоване так, щоб з перших днів перебування у школі дитина мала стимул для самореалізації, шукала себе, розвивала свої творчі здібності.Набуття компетенцій повинно відбуватися поступово в процесі навчання, рівень компетентності учня на різних етапах навчання повинен бути різним.

ТЕХНОЛОГІЯ ДОСВІДУ

Класний керівник - професіонал, як на мене, повинен обирати свою так звану людино-роль, щоб не видаватися дітям нудним і сірим. Перші вибирають роль «енергійного», другі – «холоднокровного», треті – «вольового», четверті «доброзичливого». Але тут є важливий момент: потрібно обрати собі роль «до лиця», тобто таку, яка вам пасує, а не є «жакетом з чужого плеча».

Найголовніше для моєї роботи – це досвід, професіоналізм, над якими я постійно працюю; знання, уміння та навики, які здобуваю у своїй практичній діяльності. Дитині не потрібен інформатор-маріонетка, а - соратник і друг, з яким можна посперечатися, поділитися думкою, відстоювати свою точку зору, бути самим собою.

Моя мета – побачити, розгледіти все найкраще, що є в моїх вихованцях, допомогти кожному з них взяти планку особистісного росту, намагатися досягнути, щоб цілісний педагогічний процес, з урахуванням вікових особливостей, переміщувався із сфери зовнішніх впливів у сферу внутрішніх стимулів діяльності, коли виховання переростає у самовиховання, прагнення - у самореалізацію, дії - у самовдосконалення.

Свою роботу як класного керівника я намагаюся будувати на рівні сучасної педагогіки, враховуючи, вдосконалюючи та поєднуючи відомі теорії, ідеї, методи. Виходячи з цього, визначила для себе виховну науково-методичну проблемну тему: «Формування творчої життєвокомпетентної особистості на основі загальнолюдських та національних цінностей».

Аналізуючи основні положення державних документів про освіту, я поставила перед собою ряд завдань, які прагну успішно виконувати :

· виховання високоморальної, інтелектуальної, працьовитої особистості, яка щасливо існує в колективі класу, школи й здатна надалі успішно інтегруватися в соціумі;

· виховання успішної, всебічно розвиненої особистості, здатної до життєтворчості й етнотворчості, соціально адаптованої, мобільної, налаштованої на позитивне освоєння світу та здоровий спосіб життя;

· виховання школяра як громадянина України, національно свідомої, вільної, демократичної, життєво та соціально компетентної особистості, здатної робити самостійний вибір, приймати відповідальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях;

· всебічний гармонійний розвиток особистості, складовими якого є здоров’я (фізичне, психічне, моральне, соціальне, духовне);

· організація дозвілля і відпочинку дітей у позаурочний час;

· виявленнята розвиток здібностей дітей до різних видів діяльності.

Головне завдання бачу в тому, щоб достукатися до найпотаємніших куточків дитячої душі, допомогти кожній дитині повірити в себе. І тому я намагаюсьдотримуватисьзаповідейкласногокерівника:

ü Будь прикладом для учнів.

ü Бережи довіру дітей. Виявляй до них щирий інтерес. Дай дитині відчути свою значимість і роби це щиро.

ü Не дивись на учня зверху вниз, поважай особистість кожного вихованця, його гідність. Умій вислухати дитину до кінця.

ü Створюй ситуацію успіху для кожного зі своїх вихованців. Помічай навіть маленький успіх кожної дитини і хвали її за це. Успіх справи залежить від спільних дій вихователя та вихованця.

ü Особистим прикладом виховуй повагу до принципів загальнолюдської `моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, працелюбності, стриманості, доброти та інших доброчесностей.

ü Готуй учнів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами. Виховуй в учнів прагнення до самовдосконалення.

ü Уважно обмірковуй рішення, що приймаються щодо учнів, аби не допустити помилки. Виконуй свої обіцянки. Будь вимогливим не лише до учнів, але й до себе.

ü Виховуй колектив так, щоб діти не відчували самотності. Вчи своїх вихованців виховувати самих себе.

ü Систематично знайомся з педагогічними інноваціями і впроваджуй їх у життя.

ü Вчи учнів не боятися труднощів, а долати їх. Розвивай здатність мислити, розмовляти, діяти, щоб врешті-решт учень міг знайти своє місце в цьому світі, самореалізуватися.

Працюючи уже не один рік класним керівником, зрозуміла одну істину: розроблена і гарно спланована виховна програма, дає можливість не тільки контролювати статистику, але й спрямовувати процес формування особистості учнів, збагачення їх знаннями та навичками, необхідними в житті. Разом з тим я розумію, що я - не видатний педагог, я - просто вчитель. Працюю в школі, де навчаються діти: чимало їх зі складними долями, не простими сімейними ситуаціями, із труднощами у навчанні, у спілкуванні з однолітками, поведінкою у суспільстві. І я, як класний керівник, повинна подати руку допомоги, підтримати добрим словом, порадити, поспівчувати, допомогти зорієнтуватись.

Якось, гортаючи сторінки соціальних мереж, натрапила на один вислів: "Уранці, коли пробуджуєшся, спитай себе: "Що я маю зробити?". Увечері, перш, ніж заснути - : "Що я зробив?:". Ці слова змусили мене задуматись:"А в чому полягає моя робота як наставника? Це просто робота чи може покликання?. Чи маю я право брати відповідальність на себе за формування чужого світосприйняття?. Чи зможу я допомогти дитині знайти свою стежину у житті?». Переосмисливши це, зваживши всі «за» і «проти», я сказала собі: «Так, я зможу!». Тому саме ці слова стали для мене основою для вироблення системи виховної роботи із новим класним колективом.

Напрями роботи класного керівника визначено Основним орієнтирами виховання учнів 1-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів. Метою Основних орієнтирів виховання є створення цілісної моделі виховної системи на засадах громадянських і загальнолюдських цінностей, відповідно до таких ключових ліній:

Ø ціннісне ставлення до себе;

Ø ціннісне ставлення до сім'ї, родини людей;

Ø ціннісне ставлення особистості до суспільства та держави;

Ø ціннісне ставлення до праці;

Ø ціннісне ставлення до природи;

Ø ціннісне ставлення до культури і мистецтва.

У цьому, як класний керівник,здійснюю:

ü аналітично-діагностичну діяльність;

ü діяльність, яка формує ціннісні орієнтири, прийняті в суспільстві;

ü роботу з організації інтелектуально-пізнавальної, спортивно-оздоровчої, творчої діяльності учнів;

ü діяльність із професійної орієнтації;

ü роботу з родиною.

Зрозуміло, що діяльність за цими напрямами передбачає і роботу класного керівника, і діяльність учнів, а також батьків та громадськості. Таким чином, учні - частина більшої, ніж їхній клас, спільноти. Вибір саме такої системи виховання був не випадковим, його обґрунтованонауково-методичноюпроблемною темою, над якою працює педагогічний колектив нашого закладу "Практичне застосування компетентнісно зорієнтованого підходу до організації навчання і виховання через застосування педагогічних технологій для розвитку навчальних і творчих здібностей учнів, зростання професійної майстерності педагогічних працівників".

У 2014 році я почала працювати зі своїми новими вихованцями, які зараз у шостому класі. Для мене - це новий період у моїй роботі, адже я вперше взялась за цю нелегку справу – наставника саме молодших вихованців, адже до цього часу мені довелося попрацювати із дорослими, практично уже сформованими, особистостями – учнями 10-11 кл. Перші кроки були традиційні: ознайомилася з особовими справами моїх вихованців, поспілкувалася з першою вчителькою. Діти були мені, певною мірою, знайомі, тому що за специфікою свого предмету «Музичне мистецтво», проводила разом з ними багато КТС, і одне для себе знала напевне, що клас - досить активний і творчий. Але я розуміла, це - маленька крихта, яка мені відома, що переді мною виникне ще багато питань.

Спільно з соціальним педагогом закладу провели діагностику емоційно-вольового ставлення школярів до навчальних предметів, з’ясували ставлення учнів до предметів, які вони вивчають(додаток №1).

За допомогою діагностики за методикою «Що нам цікаво?»(додаток №2), визначили захоплення дітей, чим вони цікавляться, що для них є пріоритетом. Діагностика рівня шкільної тривожності (опитувальник Філіпса) (додаток №3) допомогла з’ясувати, що тривожить дітей, з якими труднощами вони зустрілися при переході до основної школи, і які шляхи та підходи потрібно шукати для вирішення цих проблем.

Завдяки взаємодії зі шкільним психологом вдалося визначити конкретні проблеми класу щодо рівня адаптації, пізнавальних здібностей, рівня інтелекту (додаток №4). Проведення різних досліджень, конкретні рекомендації спеціалістів дали змогу зрозуміти, на що, в першу чергу, потрібно звернути увагу, яким чином заохотити учнів до формування в собі позитивних якостей характеру, спонукати до роботи над своєю емоційно-почуттєвою сферою, творчим потенціалом.

Мета цих досліджень полягала у тому, щоб не тільки вивчити кожного учня, а й допомогти кожному пізнати самого себе, свої досягнення, свій розвиток та спланувати методи вдосконалення.

Одержавши і опрацювавши інформацію проведених діагностик, взявши до уваги проблемні теми, які вбачає зараз сучасна освіта, я розробила свій власний виховний проект, який отримав назву"Де ти, моя стежино?"(додаток №5). Девізом проекту стали слова, які відповідають проблемній темі закладу: "Крок за кроком до життєвої компетентності".

ТРАДИЦІЇ КОЛЕКТИВУ

Традиції школи - це ті найменші елементи,

що об'єднують учнів, учителів та батьків

в один колектив, в одну сім'ю

М. Т. Шкода

Школа з традиціями - це і клуб, і сім'я, це місце, де діти отримують не просто знання, але й знання про себе, знання про навколишній світ, про своє місце в суспільстві, про свої можливості самореалізації. Традиції дозволяють, в тому числі, налагодити емоційний контакт між учнями, педагогів з дітьми, дітей - з батьками, батьків - з педагогами і навіть педагогів - з педагогами.

Традиції в житті учнівського колективу мають велике значення. Не дарма існує в народі така мудрість, яка говорить: «Нація виживає у найважчі часи, якщо зберігає традиції свого народу». На всіх стадіях розвитку колективу виникають, міцніють і згуртовують великі і малі традиції.

1 вересня - до першого уроку готуваласьдужеретельно. Оскільки тема першого уроку булавизначенаМіністерствомосвіти, тому я поєднала тему першого уроку знародженнямнашого класу, і назвала її"Україна – єдинакраїна, а ми - єдинийдружнийколектив"(додаток№6).Урок спланувала так, щоб була можливість і тему висвітлити, і з'ясувати особливості класу. Ми створювали своє сімейне дерево, з'ясовували, що потрібно для міцної сім'ї, на завершення уроку писали свої мрії на голубах миру. Після уроку вийшли на вулицю і запускали синьо-жовті кульки в небо як символ народження нашого класу.

Цього року 1 вереснянашою тема першого уроку була "Що в Україні най-най-?"(додаток №7). Ми з дітьми здійснили мандрівку країнами світу, обговорювали традиції, особливості, їх визначні місця, поступово перейшли до обговорення нашої країни, що її відрізняє від інших країн, що особливого є у нас, чого немає ні в кого. Обговорювали традиції, свята, цікаві місця, хто де бував і що де бачив. Як підсумок уроку –виникла ідея створення проекту"Стежками рідного краю": діти протягом року мають зібрати інформацію про цікаві місцинки рідного краю (зробити фотознімки), поцікавитись традиціями, взяти інтерв'ю у відомих людей району, селища, і як результат проекту - презентація проекту і випуск брошури "Стежками рідного краю". Разом з тим, розробили маршрутний лист, деми хотіли б побувати, у які куточки нашої країни хотіли б зазирнути разом з класом.

Повагу до вчителя та його праці виховуємо і через ставлення школярів до Дня вчителя. Беремо участь і в шкільних святах: готуємо номери художньої самодіяльності та привітання від класу вчителям. Цього року учениця нашого класу написала віршовану міні-виставу, яку усі учні класу зіграли на загальношкільному святі, свій виступ закінчили невеличким танцювальним флешмобом, який самі ж і придумали.

Не можна залишити поза увагою і традиційний у нашому закладі фестиваль патріотичної пісні "І покажем, що ми браття козацького роду", який щорічно проходить у закладі 14 жовтня та сприяє вихованню суспільно-громадських компетентностей. Кожен клас готує маршову пісню, гасло; столи із козацькими стравами. Після урочистої частини відбуваються козацькі забави.Наш клас є активним учасником усіх змагань і в багатьох із них виходить переможцем. На завершення свята усіх пригощають кулішем.

У Всесвітній день боротьби зі СНІДом, з метою формування здоров’язберігаючихкомпетенцій,мої вихованці взяли участь у загальношкільному флешмобі, де малювали постер на тему "Що я знаю про СНІД ?", брали участь у вікторині.День закінчився танцювальним флешмобом, у якому взяли участь усі учні школи, та складанням великої стрічки, яка є символом боротьби проти цієї страшної хвороби.

Вітання хлопчиків зі святом 6 грудня пройшло у ході КТС "Ми роду козацького нащадки" (додаток№8).Дівчатка підготували хлопчикам у подарунок танець з рушниками, а хлопці у цей день гарно попрацювали як фізично, так і розумово, виконуючи різні завдання.

Знайшла підтримку і традиція моїх минулих випускників. До дня Святого Миколая ми щороку виготовляли символічні подарунки своїми руками і ходили до класу їх першої вчительки, щоб привітати дітей зі святом. Один із учнів виступав у ролі Святого Миколая і він, роздаючи дітям подарунки, розпитував чи слухались вони протягом року, чи старанно навчались. Мої теперішні вихованці із задоволенням підхопили цю традицію і втілюють її у життя. Також є традиційним для нашого класу виготовлення іграшок своїми руками на новорічну ялинку, яка знаходиться біля входу нашої школи. Щороку перед новорічним канікулами пишемо побажання один одному і побажання на наступний рік, які складаємо у чарівну торбинку-вишиванку, через рік розв'язуємо торбинку, щоб довідатись чи здійснилися бажання.

Щоб привітати дівчат зі святом 8 Березня, сильна половина класу готує вітальні вірші, пісні про них і на завершення накриваємо солодкий святковий стіл, свято продовжуємо цікавими іграми, які діти самі ж і готують. Також учні виготовляють святкові вітальні листівки своїм мамам та бабусям і загальну велику листівку для своєї першої вчительки.

Дні здоров'я - теж традиція нашого класу. Проводимо "Веселі старти", граємо у футбол, де я також беру безпосередню участь, як член однієї із команд, граємо у різноманітні рухливі ігри, відпочиваємо на природі

Першого квітня - на день сміху - ми робимо виставку посмішок. Це одне із нововведень мого нового класу. Ми фотографуємо посмішки учнів класу, робимо виставку і намагаємося вгадати, де чия посмішка.

Традиційними в нашому закладі є вахта пам’яті, зустрічі з ветеранами Другої світової війни, війни в Афганістані, воїнами АТО, участь у мітингах, виготовлення листівок, пам'ятних сувенірів. З огляду на ситуацію в нашій державі та з метою формування ціннісного ставлення особистості вихованців до держави та суспільства, до людей, мої дітидолучаються до різних волонтерських акцій: збирають продукти харчування, одяг, беруть участь у благодійних солодких ярмарках. Кошти, виручені від продажу солодощів, віддають на підтримку воїнів АТО. Разом ми пишемо листи підтримки, тішимо наших захисників теплим словом.

Формуючи еколого-валеологічні компетенції, наш клас бере участь в екологічних акціях: «За чисте довкілля», «Вода – джерело життя», «Бережіть первоцвіти», «Чисте подвір’я». Спільно з учасниками агітбригади закладу «Аквавіта», проводять просвітницьку роботу: роздають листівки жителям селища, закликають до збереження чистоти і порядку у селищі, прибирають стихійні смітники разом з екологами.Особливо запам’яталася моїм вихованцям участь в акції «За чисте довкілля та гармонію співіснування», приурочена Дню пам’яті та примирення та 70-ій річниці Перемоги у Другій світовій війні: ми прибирали прибережну смугу місцевої річки. Після плідної і результативної роботи діти відпочивали: хлопчики рибалили, дівчатка смажили сало на багатті. Згодом усі разом грали у різні ігри.

Цікавою та пізнавальною виявилася для мене та моїх вихованців вправа "Намисто унікальності" (додаток№9), яка допомоглаз'ясувати нахили, здібності і таланти моїх дітей, їхні інтереси, чого б вони хотіли навчитись. Виявилося, що у нашому класі є учениця, яка пише вірші і працює над завершенням власного роману. Саме вона написала згодом віршовану міні-виставу до Дня вчителя, про яку я писала вище. Розповіді дітей про їх таланти, уподобання, про прагнення чогось досягти, надихнули мене на ідею створення конкурсу творчих робіт "Моє власне портфоліо". І це ми теж успішно втілюємов життя: діти працюють над створенням власних портфоліо, де розповідають про себе, про свої захоплення, про навчання у школі. Звичайно, не в кожного це виходить з першого разу вдало, але тепер вони мають можливість вносити корективи у свої роботи. І на завершення року ми запланували фестиваль персональних портфоліо, на який запросимо батьків і презентуємо свій проект.

Ще одну традицію, яку я підтримала, взявши під опіку свій теперішній клас. Це: відвідини театрів, музеїв, здійснення екскурсійних поїздок цікавими куточками рідного краю. У рамках цієї традиції ми відвідали місто Львів, ознайомилися з історичними місцями, побували на фабриці шоколаду і виготовили шоколадки своїми руками, які потім забрали з собою у вигляді сувенірів.

Традиційними у нас також є і Дні іменинника. Спогади з мого шкільного життя нагадали мені про цю цікаву традицію. Ми завжди святкували це свято, самі організовували дозвілля і вітання, а іменинники нас частували смачними тортами і солодощами. Тому я теж запропонувала започаткувати у класі таку традицію, діти не були проти. Це дає змогу приділити увагу кожному з учнів упевний період, кожного в цей день зробити особливим. Діти самі складають культурну програму, цікаві конкурси, ігри, в яких я також з цікавістю беру участь.

Малі буденні повсякденні традиції скромніші за масштабами, але не менш важливі за виховним впливом. Вони навчають підтримувати певний порядок, виробляти стійкі звички поведінки.

Важливою ланкою у формуванні особистості учня є участь у роботі учнівського самоврядування класу. Адже певні доручення і обов’язки, що лягають на того чи іншого учня, є запорукою розвитку і формування свідомості дитини, її ключових компетентностей, її активної життєвої позиції, уміння відстояти свою думку чи думку класу у певних ситуаціях.

Працюючи у даному напрямку, спільно із моїми вихованцями розробили Кодекс честі учня класу (додаток №10) та систему учнівського самоврядування (додаток №11), яка дає можливість кожному з моїх вихованців реалізувати себе як життєвокомпетентну особистість.

Важливий напрям у моїй виховній системі - це сім'я - перша сходинка свідомості дитини, і вона відіграє провідну роль. На перших батьківських зборах обираємо батьківський комітет, голову батьківського комітету і батьків, які будуть співпрацювати із головою комітету у різних сферах діяльності. Залучення кожного з батьків до виконання певних доручень дасть змогу розкрити їх творчі і організаторські здібності.

Принципи спілкування з батьками:

· Пам’ятай, щоїхнідіти - найдорожче в їхньомужитті.

· Бути розумною і тактовною, постаратися не образити і не принизитиїхгідності.

· Кожназустрічмає стати для батьківкорисною і продуктивною.

· На кожнихзборахпотрібноозброюватиїхновимизнаннями в галузіпедагогіки, психології, процесунавчання.

· Тільки в співдружності з батьками можнадомогтисягарних результат.

У роботі з батьками використовую різні форми роботи: зібрання - конкурси, свята, «круглі» столи, зустрічі за чашкою чаю, дні відкритих дверей.

Зазвичай проводжу батьківські збори з використанням інноваційних технологій. У процесі підготовки до батьківських зборів я збираю, узагальнюю матеріал за темою зустрічі, готую презентацію з фотографіями, графіками, діаграмами. Така форма дозволяє батькам вникнути у напрями нашої спільної роботи. Тематика зборів залежить від запитань і побажань батьків.

Важливу роль у співпраці із батьками відіграю методи дослідження сім’ї, відносин у родинному колі. Тому великого значення надаю проведенню анкетування, тестування, діагностики, що допомагає мені побачити проблеми сімей, виявити їх та запобігти небажаного результату. Системне проведення діагности допомагає класному керівникові і батькам встановити відносини щирості і довіри.

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДОСВІДУ РОБОТИ.

Виховна система класу, головним натхненником якого є класний керівник, дозволяє отримати класному колективу свого обличчя. Ініціативність, починання - ось основні риси класу та кожного учня в ньому.

Доцільно організований навчально-виховний процес сприяє формуванню творчої, духовно та морально багатої життєвокомпетентної особистості.

Використання в роботі традиційних і нетрадиційних форми виховної діяльності дозволило підвищити ефективність і результативність роботи з класним колективом:

· анкетування та спостереження за звичками учнів виявило, що рівень вихованості класного колективу зростає;

· учні беруть активну участь у загальношкільних та класних заходах;

· діти є активними учасниками волонтерського руху;

· переможцями та призерами у різноманітних районних олімпіадах;

· завдяки згуртованості класу, підтримці один одного, клас займає призові місця у шкільних і районних спортивних змаганнях;

· багато учнів є вихованцями будинку творчості школярів та вихованцями вокального гуртка у школі, постійно беруть участь у концертах масових заходах школи, селища, району.

Я завжди пам'ятатиму, що кожне запитання, кожна проблема і головне кожна дитина мають власну стежину, яку я допомагаю їм віднайти. А для пошуку правильних шляхів я користуюсь досвідом спеціалістів, не соромлюсь запитати, слухаю своє серце та пам'ятаю про нестандартність, яка може додати декілька яскравих кольорів до веселки нашого життя.

Мистецька скарбничка вчителя мистецтва Карпюк Олени Василівни

Моє педагогічне кредо

середу, 14 грудня 2016 р.

пʼятницю, 11 листопада 2016 р.

Портфоліо

Традиції школи - це ті найменші елементи,

що об'єднують учнів, учителів та батьків

в один колектив, в одну сім'ю

М. Т. Шкода

Моє педагогічне кредо

середу, 14 грудня 2016 р.

пʼятницю, 11 листопада 2016 р.

Портфоліо

Традиції школи - це ті найменші елементи,

що об'єднують учнів, учителів та батьків

в один колектив, в одну сім'ю

М. Т. Шкода

середу, 14 грудня 2016 р.

пʼятницю, 11 листопада 2016 р.